Види депресій

Клінічна картина депресії надзвичайно різноманітна і не завжди відповідає класичному опису з підручників, тому доречніше говорити про розлади настрою з переважанням депресивного компонента. У МКХ-11 депресивні стани підрозділяються на чотири типи, які відрізняються інтенсивністю, тривалістю і вираженістю симптомів:

 

• одиничний депресивний епізод (6А70) - симптоми зберігаються від двох тижнів до року; без рецидивів;

• рекурретний депресивний розлад (6А71) - епізоди депресії повторюються і тривають від кількох місяців до кількох років;

• дистимічний розлад (6А72) або хронічна депресія - згладжені симптоми визначаються протягом тривалого часу аж до десятиліть;

• змішаний розлад (6А73) - ознаки депресії поєднуються з підвищеною тривожністю і фобіями;

• інші уточнені депресивні розлади (6A7Y).

​

Для депресивних епізодів властивий прогресуючий перебіг, який сам пацієнт зазвичай не помічає, описуючи свій настрій як "звичайний" або "нормальний". За класичного перебігу захворювання виділяють три стадії депресії з поступовим наростанням симптомів і погіршенням емоційного стану:

 

1. Легка депресія - формування негативних думок і переконань, наростаюче відчуття безглуздості життя і занурення в апатію; на фізичному рівні може відчуватися занепад сил, але працездатність частково зберігається.

2. Депресія середньої тяжкості - супроводжується змінами харчової поведінки та розладами сну.

3. Важка депресія - почуття провини переростає в постійне самозвинувачення і самозвинувачення, відчуття нікчемності та суїцидальні ідеї.

​

Клінічні варіанти депресії

Найчастіше діагностують рекурентну депресію, яку також називають "великим депресивним розладом" або клінічною депресією, за якої чітко виявляють симптоми афективного, когнітивно-поведінкового і нейровегетативного кластера. Рідше зустрічається рекурентна швидкоплинна депресія зі швидким розвитком епізоду - близько двох тижнів на місяць протягом року.

 

За малої депресії виявляють не всі класичні симптоми, але щонайменше 14 діб визначаються хоча б дві основні ознаки депресивного розладу з трьох за версією DSM. Атипові депресії протікають без явного пригнічення, проте присутня надмірна чутливість і різкі зміни настрою; можливі панічні атаки, переїдання і вегетативні розлади.

 

У разі психотичної, або маревної депресії загальна пригніченість поєднується з галюцинаціями та маренням; з хибних переконань характерне безпричинне самозвинувачення (марення провини), страх бідності та іпохондрія. Залежно від переважної симптоматики, етіології та сприйнятливості до медикаментозної терапії розрізняють кілька форм перебігу депресії:

​

• вітальна - незважаючи на тяжкий перебіг, добре відгукується на антидепресанти;

• резистентна - гірше піддається фармакотерапії; симптоми зберігаються навіть після двох чотиритижневих курсів антидепресантів;

• вегетативна - відзначається схильність до соматизації: коливання АТ, аритмія, болі в грудях, пітливість, порушення травлення;

• невротична - на тлі класичних симптомів виокремлюється почуття провини, занижена самооцінка і невпевненість у собі аж до відчуття повної нікчемності і безсилля;

• астенічна - швидко наростає апатія, слабкість і емоційна лабільність; симптоми загострюються під час стресу і перевтоми;

• прихована - ознаки пригнічення виражені слабо, зовнішні прояви депресії можуть обмежуватися підвищеною стомлюваністю, прагненням до усамітнення, демотивацією і відмовою від колишніх інтересів;

• післяпологова - виникає на тлі зміни гормонального статусу, нестачі сну і стресу у жінок, які недавно народили;

• ендогенна - провокується соматичними захворюваннями, що впливають на функцію ЦНС; серед основних причин - виснажливий больовий синдром, цукровий діабет, гіпотиреоз, цереброваскулярні розлади, черепно-мозкові травми, розлади клімаксу, деменції та пухлини мозку.

​

Ознаки та симптоми депресії

Існують різні підходи до діагностики депресивних розладів; найпоширенішими є діагностичні критерії DSM-IV-TR і МКХ-10, які виділяють основні та додаткові ознаки депресії. Після затвердження МКХ-11 кількість обов'язкових симптомів збільшено до п'яти, а самі симптоми депресії підрозділяють на три кластери - афективний, когнітивно-поведінковий і нейровегетативний.

 

Під час діагностики депресивного розладу має бути присутнім хоча б один афективний симптом - пригніченість, дефіцит енергії та втрата задоволення від занять, які раніше приносили радість. Одночасно спостерігається широкий спектр неспецифічних симптомів, які набувають діагностичного значення в поєднанні з основними ознаками. Для постановки діагнозу в пацієнта мають проявитися щонайменше п'ять додаткових ознак депресивного епізоду протягом двох тижнів і більше:

​

• стійкі негативні переконання;

• занижена самооцінка і невіра в себе;

• неадекватне почуття провини;

• песимістичне бачення майбутнього;

• розлади апетиту і сну;

• різкий набір або втрата ваги;

• зниження обсягу пам'яті та уваги;

• сильна загальмованість або ажитація;

• настирливі думки і фантазії про суїцид.

​

Діагностика та лікування

Депресії діагностують на підставі патопсихологічного обстеження із застосуванням шкал оцінки настрою та емоційного стану. Симптоми не повинні бути спричинені вживанням психоактивних речовин, прийомом нейротропних ліків і синдромом відміни; також виключають внутрішні захворювання, що порушують функцію ЦНС.

Ефективне лікування депресії передбачає поєднання прийому медикаментів із довгостроковою психотерапією та соціальною реабілітацією; середня тривалість курсу - від 6 до 12 місяців. За легкої та середньотяжкої форми депресивного розладу пропонується амбулаторне лікування, госпіталізація показана в разі тяжкого стану - сильної тривожності, нездатності до самообслуговування, появи психотичних симптомів і суїцидальних думок.

​

Фактори ризику та профілактика депресії

У патогенезі депресії поєднуються внутрішні та зовнішні чинники - біологічна схильність накладається на травматичний досвід і дезадаптивні установки. Депресивній особистості притаманні такі особливості, як слабкий тип ВНД, надлишкова активність симпатоадреналової системи, підвищена чутливість до стресів і дефіцит нейромедіаторів, які відповідають за мотивацію і винагороду - серотоніну, дофаміну, норадреналіну та ендорфінів.

 

З точки зору когнітивно-поведінкового підходу, причини депресії криються в дисфунціональних переконаннях, що заважають адекватно сприймати дійсність і виробляти вдалі стратегії адаптації. Недостатні соціальні навички, слабкі особисті кордони та несприятливі життєві обставини (насильство, бідність, довга смуга невдач, виховання в токсичній сім'ї) закріплюють у свідомості когнітивні викривлення:

​

• крайність і випадковість суджень;

• надмірні або вибіркові узагальнення;

• схильність до перебільшень і драматизації;

• синдром вивченої безпорадності.

​

З огляду на двоїсту природу депресій, профілактика також працює у двох напрямках - з одного боку, здоровий спосіб життя, фізична активність, продуманий баланс праці та відпочинку підвищують стійкість до стресу. Не менш важливим є гармонійний розвиток особистості - широкий світогляд, насичене соціальне життя, різнобічні інтереси та хобі дають змогу розкритися з різних боків і компенсувати слабкі сторони характеру; психотравми та виражені акцентуації рекомендується опрацювати з психотерапевтом.

​

Сезонні депресивні розлади

У деяких випадках розвиток депресії пов'язаний із сезонними факторами, а саме з низькою інсоляцією в осінньо-зимовий період у північній півкулі. Нестача ультрафіолету знижує вироблення серотоніну і мелатоніну, що сприяє появі ознак депресії у сприйнятливих особистостей; у міру подовження світлового дня симптоми поступово згасають; гарний ефект дає фототерапія і прогулянки на свіжому повітрі.

 

Наслідки депресії

До депресії не можна ставитися легковажно - без адекватного лікування людина випадає з суспільства, втрачає кваліфікацію і соціальні зв'язки. Повсякденні справи даються важко, людина припиняє стежити за собою, впадає в заціпеніння і не може задовольнити елементарні фізіологічні потреби. Доглядаючи за депресивними членами сім'ї, подружжя та родичі виснажують свої ресурси, через що погіршуються стосунки в сім'ї, а діти ризикують отримати травму відторгнення.

 

Через загальмованість мислення страждають когнітивні здібності та професійні навички, депресивні співробітники частіше припускаються помилок і виявляються першими кандидатами на звільнення. Вегетативні дисфункції на ґрунті депресії провокують розвиток захворювань, які з великою ймовірністю виявляться занедбаними, пацієнти можуть ігнорувати сигнали тіла, не відчуваючи ні сил, ні бажання піклуватися про себе.

 

Подолання депресії

Боротьба з депресією - взаємна відповідальність лікаря і пацієнта; важливо не просто дотримуватися призначень, а й працювати над розширенням адаптивних ресурсів психіки. У процесі психокорекції вам доведеться докорінно переглянути свій світогляд і спосіб життя, щоб виробити особисті копінг-стратегії, що компенсують біологічну вразливість.

 

Для профілактики рецидивів потрібне ґрунтовне опрацювання травм і акцентуацій, робота над усвідомленням і прийняттям своїх почуттів і потреб, вдосконалення комунікативних навичок і освоєння технік саморегуляції. Процес трансформації нешвидкий, але за підтримки професіоналів ви пройдете цей шлях з найменшими енерговитратами та отримаєте безцінний досвід.

 

Чому депресія така небезпечна?

Затяжна депресія заганяє в порочне коло: через нестачу сил пацієнт втрачає можливості самореалізації та кар'єрного зростання, зневажаючи себе більше, ніж раніше, і ще глибше занурюючись у безвихідь. Однак головна небезпека депресії - зовсім не втрачені можливості, а високий ризик суїциду: за даними ВООЗ, щорічно через депресію добровільно йдуть із життя приблизно 800 тис. осіб. Приватна клініка "SION" закликає не терпіти душевний біль і звертатися до фахівця за перших ознак депресії: ми не залишимо вас наодинці з проблемою і допоможемо вибратися з темної смуги!