ЯК БОРОТИСЯ З ІГРОВОЮ ЗАЛЕЖНІСТЮ?

Як боротися з ігровою залежністю - ігроманія або лудоманія - захворювання, за якого пристрасть людини до будь-якої гри (азартної або комп'ютерної) стає патологічною. Спочатку вони завжди здаються просто безневинним проведенням часу. Відвідування казино - чудовий спосіб розважитися і позбутися нудьги, гра в карти на гроші дає змогу випробувати гострі відчуття, комп'ютерні ігри - дають змогу розслабитися і скоротати час. Однак у багатьох це призводить до звикання. Різниця між завзятим ігроманом і звичайним любителем подібних ігор величезна.

Чим небезпечна лудоманія?

Ігрова залежність - повторювана дія, що не піддається контролю і завдає шкоди залежній людині: її цінностям, соціальним, професійним, економічним і сімейним зобов'язанням. Діагноз цього захворювання визначається не видом, а способом гри, який з часом стає для людини головною мотивацією і сенсом життя.

Лудоманія супроводжується розладами особистості та серйозними порушеннями не тільки психіки, а й більшості сфер життєдіяльності. Наслідки ігрової залежності трагічні - вони можуть спричинити спіраль неоплачуваних боргів, проблеми з кредиторами, втрату друзів, роботи та матеріальних благ, розпад сім'ї або навіть спроби самогубства.

Ознаки ігрової залежності

Про патологічні проблеми, пов'язані з лудоманією, можна дізнатися з поведінки людини, хоча сама вона не в змозі визнати такий стан речей. Серед основних ознак виділяють:

·         постійні думки про азартні (комп'ютерні) ігри;

·         нехтування повсякденними обов'язками (професійними, сімейними);

·         прагнення до ізоляції та усамітнення;

·         втрата інтересу до всього, що раніше було цінним;

·         перепади настрою, занепокоєння, депресія, втрата апетиту, безсоння;

·         часті запізнення, недисциплінованість, агресивність і конфліктність;

·         використання азартних ігор як втеча від проблем;

·         дратівливість, викликана раптовим вимкненням гри або збоєм електроживлення;

·         занадто бурхлива й емоційна реакція на програш;

·         дедалі вищі ставки і більша витрата часу на гру;

·         брехня близьким людям, щоб вони не з'ясували суму ставок і частоту ігор;

·         постійне запозичення грошей у родичів, друзів, знайомих і колег по роботі;

·         часті грошові позики (кредити) в банках і накопичення боргів;

·         винесення цінних речей із дому (ювелірних виробів, електронної техніки і т.д. );

·         отримання грошей для гри незаконними способами (крадіжка, шахрайство);

·         неодноразові спроби боротися з ігровою залежністю, що не дають результату.

У жінок розвиток ігроманії відбувається швидше, тоді як у чоловіків залежність часто розвивається повільніше, хоча ймовірність її розвитку в них вища. Чоловіки також рідше звертаються по допомогу - іноді вони намагаються впоратися з проблемою самостійно.

Фактори, що сприяють розвитку ігрової залежності

На розвиток ігрової залежності впливає низка внутрішніх і зовнішніх чинників. До них належать:

1. Неадекватна самооцінка

Люди з низькою самооцінкою та комплексом неповноцінності, коріння яких лежать у дитинстві, можуть мати тенденцію до манії величі в дорослому житті. Великий виграш для такої людини створює відчуття, що вона унікальна і має шанс "розбагатіти" на азартних іграх. Звідси прямий шлях до занурення у світ фантазій про велику перемогу, яка все змінить. На цьому етапі ігроман починає нехтувати іншими сферами життя та бачить сенс винятково у грі.

2. Проблеми в сім'ї та міжособистісних стосунках

Постійні сварки, непорозуміння і складнощі в спілкуванні з батьками, що залишають у вразливій душі дитини непереборне почуття провини, а також невдалі сімейні стосунки в дорослому віці, можуть призвести до ігрової залежності.

3. Неможливість стримувати особисті протиріччя

Люди, незадоволені всім, що відбувається навколо, які постійно живуть в ілюзорних уявленнях щодо свого майбутнього, намагаються подолати одноманітність у житті за допомогою азартних відчуттів, які вони отримують у процесі гри. Такий стан, що виникає в момент виграшу, можна порівняти з дією на організм наркотичних засобів.

Щоб побороти ігрову залежність, слід звернутися до психотерапевта, а також ендокринолога. Численні дослідження засвідчили, що неконтрольований потяг до ігор виникає в людей через дефіцит дофаміну - гормону, що відповідає за ейфорію та задоволення.

Ігрова залежність: види

Класифікація лудоманії залежить від виду гри. З роками з'являється все більше нових ігор, і сьогодні їхній перелік справді вражає. До найпоширеніших належать:

·         ігри в казино - рулетка, карткові (преферанс, покер, блек-джек);

·         вуличні ігрові автомати на гроші;

·         лотереї, розіграші, тоталізатори, телевікторини;

·         ставки, зроблені в букмекерських конторах (на футбольні матчі та ін.);

·         ставки на кінські скачки;

·         торгівля на фондовій біржі (наприклад, отримання прибутку на ринку Форекс);

·         комп'ютерні відеоігри в мережі Інтернет.

В ігровій індустрії існує величезна кількість ігор. Якщо раніше ними захоплювалися виключно дорослі люди, то після їхньої появи в режимі "онлайн" вікові межі розширилися. Будь-яка людина, і навіть дитина, може отримати доступ до ігор з комп'ютера або телефону. Самі по собі вони не становлять жодного ризику, але, коли почуття азарту посилюється, а контроль втрачається, такі ігри (не обов'язково на гроші) стають руйнівними для психоемоційного стану людей.

Як позбутися ігрової залежності: методики, терапія

Якщо в людини прогресуюча лудоманія, позбутися захворювання допоможуть тільки кваліфіковані фахівці, але процес лікування буде досить трудомістким і тривалим. На початковому етапі лікування може проходити у формі відвідування психолога та амбулаторної психотерапії. У разі розвитку патологічної залежності від ігор необхідна терапія в закритій клініці, далеко від усіх спокус, під постійним наглядом лікарів.

Щоб вилікувати ігрову залежність, використовують різні методики:

·         індивідуальна когнітивно-поведінкова терапія;

·         психофізіологічні тренінги;

·         техніки релаксації;

·         гіпноз;

·         нейронне кодування;

·         програми реабілітації вдома.

Слід пам'ятати, що у людей, які беруть участь у програмі психотерапії ігроманії, дуже часто в початковий період лікування проявляються симптоми пригніченого настрою (депресії), і тоді доцільно розглянути питання про фармакологічну підтримку антидепресантами.

Вилікувати лудоманію можна тільки комплексними методиками. Лікування ігрової залежності багато в чому ґрунтується на тому, що фахівці шукають підґрунтя, яке штовхає людину до гри і допомагає їй вийти з кризи. Пацієнт повинен дізнатися неврологічне і психологічне підґрунтя проблеми, щоб разом із терапевтом він міг працювати над зміною свого мислення.

Як поводитися з ігроманом?

Рідні та близькі лудомана не повинні проявляти інтерес до його захопленості азартними іграми. Потрібно поводитися спокійно і розважливо. Не слід захищати завзятого гравця перед іншими людьми, а також роботодавцем. Дозвольте йому самостійно відповідати за свої вчинки. Намагаючись якось пом'якшити й виправдати ситуацію, ви лише відтермінуєте той момент, коли до ігромана нарешті дійде, що час зав'язувати з такою згубною розвагою і починати нове життя.

Якщо в людини з'явилися борги, не рекомендується допомагати з їх погашенням. У такий спосіб ви тільки створите умови, які сприятимуть тому, щоб вона продовжувала грати на гроші. Спроби влаштувати скандал або перешкодити лудоману зіграти, викличе в нього роздратування і стрес, який він буде знімати знову за грою. Важливо не нагадувати гравцеві про його недоліки і не критикувати, а позитивно мотивувати на зміну своєї поведінки.

Ігрова залежність у дитини

Останнім часом стрімко зростає залежність дітей від комп'ютерних ігор та онлайн-гемблінгу. Діти та підлітки, у яких ще не сформувалася структура особистості, залежні від кайфу, отриманого в процесі гри, наражаються на ризик серйозних порушень розвитку, негативного впливу на психічне та фізичне здоров'я.

Незважаючи на те, що дитина повністю зациклена на ігровій активності в інтернеті, найчастіше батьки абсолютно не підозрюють про проблему. Буває, що вони хвалять такий спосіб проведення часу, бо мають ілюзорне відчуття контролю над своїм чадом ("він хоч удома і не вештається будь-де").  Іноді вони навіть пишаються тим, що дитина виграє гроші, граючи в онлайн-покер. 

Подібні механізми заперечення з боку батьків підтримують адиктивну поведінку дитини. Це, своєю чергою, провокує ризик розвитку емоційних розладів, труднощів у навчанні, інколи незворотних змін особистості. А на біологічному рівні - змін у головному мозку, що виникають унаслідок стимуляції мозкової діяльності під час гри.

Якщо дитина починає виявляти нездоровий інтерес до комп'ютерних ігор, варто вжити відповідних заходів. Можна створити ігровий графік і стежити за тим, щоб вона дотримувалася його. Однак найголовніше - показати дитині, що є інші, не менш приємні та цінні способи провести вільний час, а заодно познайомитися з новими, цікавими людьми.

Профілактика ігрової залежності

Ефективним засобом від виникнення ігрових залежностей не тільки в дорослих, але насамперед у підлітків, може стати інформаційно-просвітницька діяльність. Знайомство з механізмами виникнення залежності, причинами та наслідками патологічної лудоманії дасть змогу сформувати у свідомості образ азартних ігор, що можуть вилитися в захворювання, яке призводить до деградації сімейних, соціальних та емоційних стосунків.

Молоді люди особливо вразливі до поведінкових адикцій, для них азартні ігри - це нова пригода, переживання небувалого азарту і сильних емоцій. Нервова система молодих людей, що розвивається, дуже швидко починає залежати від таких емоційних відчуттів, що проявляється вже на першому етапі розвитку ігроманії. Тому батькам, які виховують і соціалізують дітей, потрібно попереджати та здійснювати контроль ризикованої поведінки.