19.09.2023
Звістка про психіатричний діагноз у близької людини не вселяє оптимізму, але це не привід впадати у відчай - у наш освічений час медицина вирішує більшість проблем із психікою. Завдання рідних полягає в тому, щоб надати хворому правильну підтримку - мотивувати на лікування, приймання ліків за графіком і дотримання рекомендацій лікаря. Приватна психіатрична клініка "Сіон" ділиться досвідом вибудовування терапевтичної співпраці: піклуючись про близьких, не забувайте піклуватися про себе!
Які симптоми мають вас насторожити
Складність розпізнавання психічних розладів полягає в силі звички: спостерігаючи за членами родин день у день, ми звикаємо до їхніх "дивацтв"; акцентуації та особливості розвитку сприймаються як милі примхи, які становлять родзинку особистості. Іноді акцентуації та неврози переходять на рівень психічного розладу, що ускладнює функціонування людини в суспільстві, хворому потрібна допомога психіатра.
Звернутися по допомогу вчасно можна тільки за умови, що ви відрізняєте психоз від неврозу, а розлад особистості та невропатію - від проявів індивідуальності. Для цього не потрібно ставати експертом; питання діагностики надайте фахівцям, а в побуті достатньо розуміти, що з людиною коїться недобре.
За гострих психозів з'являється продуктивна симптоматика: галюцинації, марення, ілюзії, сенестопатії тощо. При виявленні продуктивних симптомів показана термінова госпіталізація, оскільки пацієнт може заподіяти шкоду собі та оточуючим; при розладах допсихотичного рівня продуктивні симптоми відсутні.
Дефіцитарні, або негативні симптоми слугують проявами патопсихологічного процесу і вказують на порушення вищих психічних функцій. У маленьких дітей складно відрізнити порушення психічного розвитку від дефіцитарного стану; тут слід орієнтуватися на вікові норми, а в сумнівних випадках показати дитину дитячому неврологу або психіатру.
До негативних симптомів відносять апатію, астенію, абулію, асоціальність, мовленнєву та рухову загальмованість, порушення пам'яті, мислення, уваги та афекту. Залежно від порушеної функції симптоми психічних розладів підрозділяються на функціональні групи, загальні для неврозів і психозів:
розлади мислення - прискорення та сповільнення мислення, непослідовні та незв'язні судження, маревні, нав'язливі та надцінні ідеї, втрата критичності, спотворені уявлення про себе, світ і людей:
· розлади настрою - пригнічення, бурхливе вираження радості, зниження гостроти емоцій, різкі коливання настрою без видимих причин;
· підвищена тривожність - ірраціональні та невмотивовані страхи, напади паніки, постійне очікування неприємностей, погані передчуття;
· порушення волі - підвищена мовленнєва і рухова активність, посилення або ослаблення спонукань, абулія, відмова від мовного контакту, ступор, стереотипні рухи, безглузде повторення чужих слів і дій, негативізм - відмова від взаємодії;
· розлади сприйняття - галюцинації, ілюзії, дереалізація і деперсоналізація, незвичні відчуття в тілі, порушення зорового сприйняття - спотворене сприйняття кольору, форми, розміру, руху і положення об'єктів у просторі;
· розлади поведінки - порушення суспільних норм і правил пристойності, уникнення соціальних контактів, невмотивована агресія або пустотливість, недоречні жести, слова та емоції, одяг недоречний, залежності;
· розлади уваги - порушення спрямованості та вибірковості, зниження об'єму та концентрації, підвищена відволікання та виснаженість уваги;
· нав'язливі думки, фантазії, дії та рухи;
· розлади сну, харчової поведінки та природних відправлень;
· соматизовані та психогенні вегетативні розлади - скарги на дискомфорт і болючість у різних органах і частинах тіла, утруднене дихання, серцебиття та інші медичні проблеми без видимих ознак захворювання.
Чому не можна ігнорувати симптоми?
Навіть якщо хвороба родича вам не заважає, не зволікайте зі зверненням до фахівця, інакше ви позбавите хворого шансу на повернення до нормального життя. Якщо хвора дитина, важливо визначити причини порушень психічного розвитку - у багатьох випадках особливих дітей із родовими травмами, ЗПР, розладами аутичного спектра, порушеннями уваги та поведінки вдається реабілітувати.
По-друге, деякі розлади психіки, наприклад шизофренія, без лікування швидко прогресують і призводять до повної дезорієнтації, втрати дієздатності та найпростіших навичок самообслуговування. У такому разі вам доведеться взяти на себе відповідальність за добробут родича і безпеку оточуючих, які можуть постраждати через неадекватну поведінку хворого.
На діагноз можна відреагувати абсолютно по-різному - і це нормально
Психіатричні хворі - не найприємніший у спілкуванні контингент: психотик, занурений у свою внутрішню реальність, може проявляти агресію, ображати домочадців, псувати речі, заперечувати свій діагноз і відмовлятися від лікування. Як ставитися до цього - вирішувати вам; тут немає правильних рецептів на всі випадки життя, до того ж багато що залежить від вільних ресурсів і сімейного устрою: якщо стосунки цінні самі по собі, подумки відокремте хворобу від людини і зосередьтеся на конструктивних завданнях.
Можливо, ваші доводи про необхідність лікування візьмуть до уваги, якщо не тиснути на пацієнта, шанобливо ставитися до його почуттів і страхів. Пропонуйте, але не наполягайте; хворому простіше повірити, що ви про нього піклуєтеся, якщо замість нотацій ви надасте йому емоційну підтримку і всю інформацію про його стан:
· основні симптоми захворювання;
· причини та чинники порушення психічного здоров'я;
· можливі методи лікування;
· застосовувані препарати та принцип їхньої дії.
Якщо ви відчуваєте, що не справляєтеся з доглядом за недієздатним родичем, розгляньте варіант поміщення хворого в спеціалізований пансіонат. Також ви можете замовити мотиваційне інтерв'ю в клініці "SION": наш лікар зустрічається з пацієнтом у неформальній обстановці та переконує почати лікування, апелюючи до системи цінностей співрозмовника.
7 простих правил: як допомогти близькій людині, у якої психічний розлад
Обравши клініку "Sion", ви будете на передовому краю досягнень світової науки: спираючись на принципи доказової медицини та досвід зарубіжжя, у більшості випадків ми досягаємо стійкої ремісії. Індивідуальний підбір препаратів з хорошою переносимістю і новаторські методи лікування психічних розладів з доведеною ефективністю - основа ефективної психіатричної допомоги.
Ми докладемо всіх зусиль для якнайшвидшої нормалізації стану хворого, але перша допомога в разі психічних розладів - це тепло й участь близьких, що дає сили в боротьбі з хворобою. Важливо, щоб пацієнт відчував турботу і підтримку, а ми підкажемо, як правильно поводитися з психічно нездоровою людиною, щоб донести послання любові до здорової частини особистості.
Важливо вміти вислухати співрозмовника з психічним розладом
Під час проходження терапії пацієнту хочеться поділитися своїми переживаннями, страхами і сумнівами, тому дайте хворому висловитися - це позбавить його психологічного напруження. Слухайте уважно, не перебиваючи, не виносячи оцінок і не кваплячи оповідача; демонструйте прийняття його думок та емоцій - цим ви зміцните його віру в себе і мотивуєте продовжувати лікування. Проте, приймати і визнавати чиїсь почуття - не означає заохочувати хворобливі переконання: якщо родич висловлює безглузді ідеї, не критикуйте, а наполягайте на своєму.
Допоможіть хворому знайти кваліфіковану підтримку
Участь у групах підтримки - важливий етап соціальної реабілітації людей із розладами психіки, але сесією має керувати досвідчений психотерапевт, який спрямовує бесіду в потрібне русло. Познайомтеся з фахівцями, які лікують вашого родича, обговоріть особливості терапевтичного процесу й особисто переконайтеся в їхній компетентності. Пацієнт має бачити, що близькі турбуються про нього, а не просто здають лікарям, аби зняти з себе відповідальність - під час хвороби важливо відчувати себе потрібним.
Підтримуйте хворого протягом курсу терапії
Антипсихотичні препарати можуть впливати на поведінку та емоційний стан хворого - комусь увесь час хочеться говорити, когось дратує будь-яка дрібниця, а хтось стає примхливим і плаксивим. Будьте відкриті для діалогу; частіше ставте навідні запитання, щоб точно знати, якої підтримки потребує хворий і яку допомогу він готовий прийняти, не почуваючись зобов'язаним.
Організація спільного дозвілля також може слугувати джерелом ресурсу: шукайте можливості чимось зайняти або просто потішити родича, знайдіть якесь заняття, яке подобається всім членам сім'ї. Це можуть бути настільні ігри, перегляд кінофільмів, кулінарія, поїздки на дачу або до лісу по гриби - підійде все, що радує і відволікає від важких думок.
Самостійно підвищуйте свою обізнаність про хворобу
Набагато простіше порозумітися з хворим, якщо ви дізнаєтеся про діагноз якнайбільше: зараз видається доволі багато популярної літератури про психічне здоров'я та різні захворювання. Також можна знайти в мережі наукові публікації та монографії за темою, до того ж деякі науковці та практикуючі психіатри виступають з онлайн лекціями та записують ролики для широкої аудиторії.
Запропонуйте допомогу в повсякденному житті
Люди з психічними захворюваннями часто відчувають дефіцит енергії та не знаходять у собі сил навіть для рутинних домашніх справ. Тому не поспішайте виговорювати за безлад у квартирі, а краще запитайте, яка допомога по дому їй потрібна: ви можете приносити продукти, вимити підлогу або навести лад у шафі. Багато розладів психіки також супроводжуються когнітивним зниженням і забудькуватістю, тому не завадить взяти на себе оплату комунальних послуг.
Залишайтеся на зв'язку
Діагноз не скасовує потреби в особистому просторі - і вам, і хворому потрібно періодично відсторонюватися і відпочивати одне від одного, щоб залишатися в ресурсному стані. Але при цьому важливо залишатися доступним - як фізично, так і емоційно; не лінуйтеся проговорювати, за яким номером вам дзвонити, на який мейл писати і де вас шукати. Якщо ви живете окремо, частіше запрошуйте людину в гості: навіть якщо її стан поки що не дає змоги прийняти запрошення - тоді пацієнт не почуватиметься самотнім і покинутим.
Наберіться терпіння
На початковій стадії лікування може здатися, що заняття з психотерапевтом не приносять успіху, ліки не допомагають, і в стані пацієнта немає позитивної динаміки. Але не квапте події - тут немає дедлайнів, у які треба вкластися, а очікування негайного результату нав'язує хворому почуття провини за те, що "погано старався". Іноді підбір медикаментів займає більше часу, ніж зазвичай, а в терапії трапляються і добрі, і погані дні - не всім вдається ось так запросто позбутися багаторічних дезадаптивних установок і когнітивних спотворень.
Чого робити не варто
Ви вже знаєте, як підтримати людину, яка бореться з психічним розладом, а тепер настав час поговорити про типові помилки родичів і друзів під час спілкування з психіатричним пацієнтом. Помилки здійснюються без злого наміру, але важко ранять тендітну самооцінку людини в терапії, яка збирає свою особистість по уламках - більше ніколи так не робіть!
Не сприймайте події та явища занадто особисто
Коли на вашу адресу лунають образи, закиди та необґрунтовані звинувачення, не сприймайте слова хворого на власний рахунок. Немає сенсу сердитися на нездорову людину, яка включила вас у свою маячну систему, - у ній говорить її діагноз, що не має стосунку до особистості, тому забудьте про зустрічні звинувачення і не відповідайте агресією на агресію. Також не варто брати на себе відповідальність за хворобу родича і навіювати собі почуття провини, яке виснажує ресурси психіки і не дає змоги ефективно діяти в інтересах пацієнта.
Не намагайтеся виправити поведінку хворого
Якщо вам здається, що пацієнт щось робить неправильно, не поспішайте з напуттями, а краще допоможіть справою, не забувши для початку з'ясувати, чи потрібна людині допомога. Ваш родич і без того докладає чимало зусиль, щоб залишатися на плаву, а критика без запиту має вигляд спроби знецінення і порушення кордонів.
Не давайте непотрібних порад
Багато хто плутає психологічну підтримку з роздачею непрошених порад, але повчання дилетантів, які жодного разу не стикалися з розладами психіки, не викликають нічого, крім роздратування. Нехай поради дає лікар, а вам краще відзначати і заохочувати будь-які позитивні зміни в способі життя пацієнта і створити стимулюючу обстановку - наприклад, не заводити розмов про спиртне в присутності алкоголіка.
Не применшуйте симптоми хворого
Бажаючи підтримати родича, багато хто з нас обирає не найвдаліші слова, що знецінюють почуття хворого: "всі через це проходять" або "могло бути гірше" - це токсичні фрази, які дають зрозуміти, що переживання пацієнта не мають значення. Іноді розумніше просто взяти людину за руку і мовчки посидіти поруч - від цього нескладного жесту принесе більше користі, ніж сотні банальних фраз.
Не коментуйте призначені лікарем препарати
Ви можете мати власну думку про той чи інший препарат, але не варто озвучувати свої міркування хворому і підривати авторитет лікаря. У наш час антипсихотики підбираються індивідуально з урахуванням безлічі параметрів, про які ви не маєте уявлення, а лікар бачить повну картину. Ви маєте право вимагати роз'яснень принципу підбору медикаментів і попередити лікаря про хронічні захворювання та алергії вашого родича, щоб лікар підібрав щадний препарат!
Коли необхідне стороннє втручання?
У житті не так багато випадків, коли допускається безцеремонне втручання в чуже життя, але на стан гострого психозу правила ввічливості не поширюються. У разі загострення психозу й агресивної поведінки хворого ви вчините мудро, якщо викличете бригаду швидкої психіатричної допомоги додому. Також слід втрутитися за перших ознак суїцидальних намірів або самоушкоджувальної поведінки; щоб встигнути вчасно, звертайте увагу на тривожні ознаки:
· часті розмови про смерть;
· бажання разом покінчити з усіма проблемами;
· охолодження до колишніх інтересів і захоплень;
· роздача особистих речей;
· придбання або виготовлення зброї;
· початок вживання алкоголю або наркотиків;
· вчинення імпульсивних вчинків із ризиком;
· усамітнення та уникнення контактів.
І головне. Не забувайте про себе - живіть!
Опікати хворого з користю можна тільки з ресурсного стану, тому родичі, які доглядають психіатричних пацієнтів удома, повинні вміти піклуватися про себе. Не замикайтеся в чотирьох стінах і не вибудовуйте своє життя навколо потреб хворого; залучайте до догляду інших членів сім'ї або найміть доглядальницю, щоб не зриватися на безпомічну людину і знаходити час для задоволення власних потреб.
Для зменшення стресу, профілактики співзалежності та навчання ефективної комунікації з психічно нездоровими родичами рекомендуємо підтримуючу психотерапію в клініці "Sion". Життя не зводиться до обслуговування діагнозу; продовжуйте будувати плани і добиватися виконання бажань - тільки допомагаючи собі, ви зумієте допомогти хворому!